Підготовка дитини до вступу в ДНЗ
1. Переконайтеся у власній впевненості, що
дитячий садок необхідний для вашої сім'ї саме зараз. Дитина добре відчуває,
коли батьки сумніваються в доцільності "садівського" виховання.
Будь-які ваші вагання вона використовує для того, щоб чинити опір розлученню з
батьками. Легше і швидше звикають діти, у батьків яких немає альтернативи
дитячому садку.
2. Розкажіть дитині, що таке дитячий садок,
навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб маля пішло в дитячий садок.
Наприклад:
«Дитячий садок - це такий красивий будинок,
куди мами й тата приводять своїх малят. Я хочу, щоб ти познайомився і
подружився з іншими дітьми і дорослими. У садку все пристосовано для дітей. Там
маленькі столики і стільчики, маленькі ліжечка, маленькі раковини для вмивання,
маленькі шафи, багато цікавих іграшок. Ти все зможеш розглянути, доторкнутись,
пограти з цими речами. У садочку діти їдять, гуляють, грають. Я дуже хочу піти
на роботу, мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов в дитячий садок, щоб
тобі теж було цікаво. Вранці я відведу тебе в садок, а увечері заберу. Ти мені
розповіси, що у тебе було там цікавого, а я розповім тобі, що у мене цікавого
на роботі. Багато мам і тат хотіли б відправити до цього садка своїх дітей, але
беруть туди не всіх. Тобі пощастило, восени я почну водити тебе туди. Але нам
потрібно підготуватися до цього. Купити всі необхідні речі, приготувати
"радісну коробку", вивчити ім*я вихователів і правила дитячого садка.
3. Проходячи біля дитячого садка, з радістю
нагадуйте дитині, як йому пощастило - восени він зможе ходити сюди.
Розповідайте рідним і близьким у присутності маляти про свій успіх, говоріть,
що пишаєтесь своєю дитиною, адже її прийняли в дитячий садок.
4. Розкажіть дитині про режим дитячого садка:
що, як і в якій послідовності, вона робитиме. Чим детальнішою буде ваша
розповідь і чим частіше ви її повторюватимете, тим спокійніше і упевненіше
відчуватиме себе ваше дитя, коли піде в садок. Запитуйте у маляти, чи
запам'ятав він, що робитиме після прогулянки, куди складатиме свої речі, хто
йому допомагатиме роздягатися, що він робитиме після обіду. Питаннями такого
роду ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам'ятала послідовність
подій. Малят лякає невідомість. Коли дитя бачить, що очікувана подія відбувається,
як і було обіцяно, воно відчуває себе упевненіше.
5. Поговоріть з дитиною про можливі труднощі,
до кого вона може звернутися за допомогою, як вона це зможе зробити.
Наприклад:"Якщо ти захочеш пити, підійди
до вихователя і скажи: "Я хочу пити", і Ганна Миколаївна наллє тобі
води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це». Не створюйте у дитини ілюзій, що
все буде виконано на першу вимогу і так, як вона хоче. Поясніть, що в групі
багато дітей і інколи їй доведеться почекати. Ви можете сказати маляті: "Вихователь
не зможе одягнути відразу всіх дітей, тобі доведеться трохи почекати».
Спробуйте програти всі ці ситуації з дитям вдома. Наприклад, ви - вихователь, а
ведмежа, за якого вам теж доведеться говорити, просить пити.
6. Приготуйте разом з дитиною «радісну коробку»,
складаючи туди недорогі речі. Це можуть бути невеликі іграшки, привабливі для
вашої дитини і вже точно будуть радувати інших дітей, коробочки з вкладеними в
них забавними предметами: красиві паперові серветки або латочки з тканини,
приємні на дотик; книжки з малюнками. Можливо, ви вмієте складати орігамі, тоді
сміливо відправляйте в «радісну коробку» паперового журавля або собачку. За
літо ви наповните коробку. Тоді восени вранці вам простіше буде відправляти
дитину в дитячий садок: з іграшкою веселіше йти і простіше зав'язати стосунки з
іншими дітьми.
11. В період адаптації емоційно підтримуйте
дитину. Тепер ви проводите з ним менше часу. Компенсуйте це якістю спілкування.
Частіше обіймайте дитину. Скажіть маляті: «Я знаю, що ти нудьгуєш без мене, що
тобі буває страшно. Коли відбувається щось нове, завжди спочатку страшно, а
потім звикаєшся і стає цікаво. Ти молодець, ти сміливий, я пишаюся тобою. У
тебе все вийде».
12. Розробіть разом з дитиною нескладну
систему прощальних знаків уваги, і йому простіше буде відпускати вас.
13. Пам'ятайте, що на звикання дитини до
дитячого садка може знадобитись до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості
і плани. Краще, якщо на цей період в сім'ї буде можливість підлаштуватися до
особливостей адаптації свого маляти.
14. Якщо через місяць ваша дитина ще не звикла
до дитячого садка перевірте список рекомендацій і спробуйте виконати ті з них,
про які ви забули.
15. Важливе розуміння батьками необхідності
враховувати емоційний стан дитини. Якщо вона вранці відмовляється йти в садок,
мама може сказати: «Так, буває, що інколи нікуди не хочеться йти. У мене якраз
сьогодні є така можливість - побути з тобою, і ти можеш залишитися вдома, а
завтра знову підеш в садок. Адже там Марія Миколаївна, Сергій - твій друг. Вони
нудьгуватимуть за тобою. Нам доведеться зайти в садок попередити Марію
Миколаївну, що ти прийдеш завтра . А може, якщо ти захочеш, ми погуляємо разом
з дітьми твоєї групи?». Для дитини необхідний цей досвід. Батьки її розуміють,
прислухаються до її бажань. Дуже важливо дитині бачити цього дня вихователя.
Переконатися, що дорослий не ображається на неї з повагою відноситься до його
бажання побути вдома, радіє, нехай навіть короткою, зустрічі з дитям, говорить,
що чекає його завтра. Батьки можуть відповісти і так: «Я розумію тебе, ти
нудьгуєш по будинку і мамі. Але сьогодні я зайнята, йду на роботу. Давай
зробимо так: ти побудеш в садку, а я на роботі домовлюся, щоб завтра залишитися
з тобою вдома». Вихователь має бути попереджений про розмову, що відбулася.
Увага! Треба відчувати грань, що відокремлює
пошану батьками бажання дитини і потурання дитячому капризу.
Хорошою профілактикою уранішніх дитячих
капризів є впевненість батьків в своїй позиції, ранок без зайвої метушні,
оптимізм і почуття гумору.
Підготовка до навчання в школі
1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про
школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
2. Не приховуйте
труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх
подоланні.
3. Частіше
звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
5. Привчіть дитину
лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині
вечора, вставати о сьомій годині ранку).
6. Заохочуйте
малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок,
кружечків, квадратиків).
7. Прищеплюйте
дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх
правильно гортати сторінки.
8. Не стримуйте
інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від
почутого, побаченого.
9. У будь – якій
конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до
самовдосконалення.
10. Завжди прагніть
підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.
ПІДГОТОВКА РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
З чого починати?
Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна
розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І
це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів
мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням,
оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади
у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі
– спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення
є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.
Дослідження
науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від
ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка
впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів,
використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона»,
«Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.
Рухи пальців і
кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя.
Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння
пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під
час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка
втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають
у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише
перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги
дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на
цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для
пальчиків. Ось наші рекомендації.
«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»-
імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара,
балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).
«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ»
– імітація рухів для вимірювання довжини стола.
«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ»
– захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.
«ПІДЙОМНИЙ КРАН»
– перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.
«НАНИЖУ НАМИСТЕЧКО»
– нанизати на ниточку намистинки.
«УМІЛІ РУЧКИ» –
імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить
вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тато керує
машиною).
«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ»
– імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.
Під час проведення
тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим,
якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна
легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на
різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і
розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова
гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками
стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини
до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.
Після гімнастики
слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх
тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під
час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б
викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким
стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої
літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання,
оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння
уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію.
Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати
комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.
Психологічна готовність дитини до навчання
у школі
«Роки чудес» – так
називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час
емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до
інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення
людини.
Готовність дитини
до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то
це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена
програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні
аспекти проблеми. Отже, перед психологамистоїть завдання розробки критеріїв і
показників саме психологічної готовності дітей до навчання.
Особливої уваги
потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як
правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та
однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у
школі без батьків.
Часто батьки, а
іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи
ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та
пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання.
Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною,
оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.
Психологічна
готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який
створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти
психологічної готовності:
- мотиваційний;
- інтелектуальний;
- вольовий;
- емоційний;
- особистісний.
Мотиваційний
компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий,
бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка
відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням,
необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні,
мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності,
пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні
займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до
представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні
мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних
показників психологічної готовності до навчання.
Про наявність
внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:
1) Ставиться до
вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах
необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;
2) Виявляє
особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу
урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи,
фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;
3) Відмовляється
від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки
(віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню
вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);
4) Віддає
перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її
досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для
безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);
5) Визнає
авторитет учителя.
При вивченні
мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати
внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні
навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів
навчання.
Інтелектуальний
компонент готовності дитини до школи передбачає:
1) Обізнаність,
яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу,
деякі соціальні явища тощо;
2) Рівень
розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною
зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю
розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до
дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.
Проводячи
корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно
використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять,
фонематичний слух, моторику та логічні ігри. Вольовий компонент виявляється в
умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності
пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто
вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування
й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво,
а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.
Емоційний компонент
готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю,
довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими
товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед
однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з
самою навчальною діяльністю та її першими результатами.
У проведенні
психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її
досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе
відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.
Особистісний
компонент готовності передбачає кілька показників:
Самооцінка дитини
шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована
адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів
діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує
просування школяра в навчальній діяльності.
Наприкінці
дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з
оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло
користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною
мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою
почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси,
ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.
Рівень домагань. На підставі
самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу.
Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху,
який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо
забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються
значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і
стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити
самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.
Навички
спілкування:
- Сформованість у
дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими
соціальними функціями;
- Розвиток
необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні
стосунки тощо).
Навички спілкування
дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування
комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись,
взаємодіяти з ровесниками.
Cпілкування з
однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає
налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі
ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень
дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.
Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно
пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками
і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.
10
заповідей для батька.
Батько є прикладом, хоче він того чи ні
Батько є прикладом, хоче він того чи ні
I. Перший обов’язок
батька щодо дітей — любити їхню маму.
Родина — це система, яка тримається на любові.
Не уявній, а справжній, дійсній. Без любові неможливо довго витримувати тягарі
родинного життя. Неможливо бути батьком «з відчуття обов’язку». Виховання—
завжди «командна гра». У подружній парі, де підростають діти, щира згода та
глибока єдність наповнюють радістю та допомагають рости, будучи для них
надійним фундаментом. Батько може захистити матір, «підмінюючи» її та надавши
їй можливість відпочити, відновитися та віднайти трішки часу для себе. За
матеріаламиdc.lviv.ua
II. Батько перш за все
має «бути».
Його присутність повинна означати: «ви, моя
родина, — найголовніше у моєму житті». Статистика стверджує, що в середньому
батько присвячує вихованню дітей менше п’яти хвилин на день. Деякі дослідження
доводять існування зв’язку між відсутністю батька та поганою успішністю дітей у
школі, їхнім низьким коефіцієнтом розумового розвитку, злoчинністю та
агресuвністю. Це питання стосується не часу, а справжнього спілкування. Бути у
випадку батька означає — спілкуватися з дітьми, обговорювати їхню працю та
проблеми, залучати їх до участі в своєму житті, наскільки це можливо. Та
навчитися зауважувати всі малі та великі знаки, які постійно посилають діти.
IIІ. Батько є
прикладом, хоче він того чи ні.
Сьогодні особа батька відіграє надзвичайно
важливу роль, оскільки дитина може покластися на нього, а в його силах —
керувати дитиною. Передусім батько є прикладом, він стимулює вибір конкретних
схем поведінки дитини згідно з засадами коректності та вихованості. Одним
словом, батько — взірець чесності, порядності та доброзичливості. Навіть якщо
діти і не виявляють цього, а іноді й заперечують це, насправді ж вони дивляться
на те, що і як робить батько та чому він чинить так, а не інакше. Те, що ми
називаємо сумлінням, великою мірою залежить від постаті батька.
IV. Батько забезпечує
надійність.
Батько — це охоронець. Ціла родина чекає, що
батько захистить її. Батько оберігає також тоді, коли визначає певні правила,
часові та просторові обмеження, деколи забороняючи певні речі: це — найкращий
спосіб сказати: «Я піклуюсь про тебе».
V. Батько заохочує та
додає сил.
Батько доводить свою любов повагою, слухаючи
та приймаючи. Його любов справжня, як у тих, хто каже: «Що б не сталося, я
завжди з тобою!» Завдяки цьому в дітей виникає самоповага. Батько завжди
готовий допомогти своїм чадам, компенсуючи їхні слабкості.
VI. Батько пам’ятає та
розповідає
Батьківство є островом спасіння для тих, хто
«по-терпів крах вдень». Такий звичайний момент, наприклад, вечерю, батько
перетворює на особливу родинну зустріч, коли всі можуть спокійно поспілкуватися
між собою. Добрий батько спроможний створити чарівну атмосферу спогадів. У
минулому батько був носієм цінностей; для того, щоб їх передати дітям,
достатньо було їх усно приписати. Зараз їх треба демонструвати. А сучасне життя
заважає цьому. Як можна щось показати дітям, якщо немає часу поговорити з ними,
обмінятися думками, поділитися планами, своїми надіями, радостями чи невдачами?
VII. Батько вчить
вирішувати проблеми.
Батько — найкращий дороговказ у навколишній
світ. Батько має сильний вплив на дітей завдяки своїй здатності керувати
життям, тим, як він ставиться до оточуючої дійсності. Цей аспект також дуже
важливий для виховання особистості дитини. Батько — це люди-на, що дає дітям
мапу життя.
VIII. Батько пробачає.
Пробачення батька — це те, що дитина відчуває
найкраще і чого очікує найбільше; це чи ненайвеличніша ознака батька. Один із
в’язнів дитячої колонії зізнався: «Мій батько завжди був строгим зі мною : ні
любові, ні розуміння. Коли я був маленьким, він дуже мене любив. Якось я
оступився, і з тих пір він не мав більше відваги підійти та поцілувати мене, як
раніше… Його любов до мене зникла: я мав тоді тринадцять років… Він забрав у
мене свою любов у той момент, коли вона була мені найбільше потрібна… Нікому
було розповісти про свої проблеми. Якщо я опустився так низько, то в цьому є
доля батьківської вини… На його місці я повівся б інакше. Не покинув би свого
сина у скрутний момент. Справжнім батьківським розумінням я б сприяв тому, аби
він повернувся на правильний шлях. А в мене нічого з того не було».
IX. Батько — завжди
батько, навіть якщо він живе далеко.
Кожна дитина має право на «свого» батька. Коли
батько нехтує дітьми, забуває або покидає їх, він тим самим наносить їм pану,
котра ніколи не загoїться.
X. Батько — це образ
Бога.
Бути батьком — велике покликання, а не
особистий вибір. У всіх дослідженнях з психології говориться, що діти
виробляють для себе образ Бога на основі образу власного батька. Ісус навчив
нас молитві Отче Наш. Якщо мати молиться разом з дітьми, це прекрасно, але
водночас звично. Якщо ж з дітьми молиться батько, вони ніколи про це не
забудуть.
за
книгою Бруно Фереро “ВАШІ ДІТИ МАЮТЬ ЛИШЕ ВАС”
видавництво “Свічадо”, 2012 р.
видавництво “Свічадо”, 2012 р.
Як
купувати іграшки для дітей
- Купуючи іграшку, запитайте, чи є сертифікат, який
засвідчує якість та безпечність забавки.
- Перевірте іграшку на міцність (чи добре приєднані
всі дрібні деталі), відсутність ушкоджень;
- Зверніть увагу на безпечність конструкції:
відсутність гострих країв, вузьких щилин і отворів, куди можна засунути
пальці, довгих мотузок (для наймолодших не більше 15см).
- Спробуйте, чи не злущується фарба.
- Перевірте, чи немає різкого, неприємного запаху.
- Зважте на відповідність вікові дитини.
- Перевірте неушкодженість упаковки. Якщо іграшка не
упакована, її купувати не бажано, бо вона, як губка увібрала шкідливі
речовини іззовні, а може і стала "притулком" для збудників
важких хвороб: туберкульозної палички, стафілококів, стрептококів.
Як звертатись до дітей
Радить психолог
Доречні звертання до дитини:
- Ми вирішуємо все разом…
- Якщо ти вважаєш…
- Мій любий…
- Це ти добре придумав(ла)…
- Таке тільки ти міг
придумати…
- Я впевнена, що ти в мене
розумний (а)…
- Я дякую долі, що ти в мене
є…
- Впевнена, що ти зможеш…
- Я завжди знала, що моя
дитина найкраща…
Заборонені звертання до дитини:
- Скільки разів тобі
повторювати…
- Я сказала – зроби…
- Ти що, не розумієш?..
- У всіх діти як діти, а ти…
- За що мені така кара…
- Не лізь, якщо не можеш
зробити…
- І в кого ти такий удався…
Розвиток
самостійності дітей
Вашій дитині від 3 до 4 років
Що ми вміємо самі
· знімати одяг перед сном,
акуратно розміщувати його на стільці;
· ставити іграшки на
місце;
· засукувати рукава перед
тим, як мити руки;
· допомагати вихователеві
поливати квіти;
· ставити стільчик біля
столу, встаючи після вживання їжи
Чого ми
навчаємось
· одягати верхній одяг,
виходячи на прогулянку;
· дякувати дорослим за
допомогу;
· розкладати ложки,
ставити хлібниці;
· мити руки, користуючись
милом
Вашій дитині від 4 до
5 років
Що ми
вміємо самі
· одягатися і перевіряти
свій зовнішній вигляд перед дзеркалом;
· знаходити недоліки у
вбранні, зачісці;
· розставляти посібники
перед заняттям
Чого ми
навчаємось
· мити руки після
будь-якого виду роботи;
· під час чергування
перевіряти, чи все підготовлено;
· саджати насіння в грунт.
Вашій дитині від 5 до
6 років
Що ми
вміємо самі
· одягатися на прогулянку,
не відволікаючись і не заважаючи друзям;
· виконувати обов’язки
чергових у їдальні, у куточку природи, у підготовці до занять;
· протирати вологою
ганчіркою іграшки, мити їх.
Чого ми
навчаємось
· надавати допомогу,
пропонувати її;
· знаходити недоліки у
своїй роботі та виправляти їх;
· визначати, які рослини
потрібно поливати.
Благодійна допомога
Звіт батьківського комітету за січень - серпень 2017 року
Всього за січень-серпень 2017 року надійшло батьківських добровільних внесків - 1161 грн
Витрати: Сума,грн
Канцелярські товари 155,00
Шпалери та оздоблення 902,00
Клей 104,00
Клей 104,00
Звіт батьківського комітету за вересень- грудень 2017 року
Всього за вересень-грудень 2017 року надійшло батьківських добровільних внесків - 730 грн
Витрати: Сума,грн
Канцелярські товари і література 133,50
Миша комп'ютерна дротова 60,00
Мультимедійний кабель 80,00
Сантехніка(кран) 66,00
Всього: 339,50
Залишок: 390,50
Батьками також у вересні - грудні 2017 року придбано й пердано до ДНЗ:
Миючі засоби на суму,грн 288,00
Засоби гігієни - 56 ,00
Електротовари - 181,00
Канцтовари - 300,00
Підписка на журнал "Малятко" - 140,50
Всього: 965,50
Звіт батьківського комітету за січень-серпень 2018 року
Всього за січень-серпень 2018 року надійшло батьківських добровільних внесків - 880 грн
Ремонт 473,00
Канцелярські товари 218,00
Господарчі товари 246,00
Методична література 122,40
Комп'ютерне обслуговування 40,00
Всього: 1099,40
Залишок: 171,10
Звіт батьківського комітету за вересень - грудень 2018 року
Всього за вересень-грудень 2018 року надійшло батьківських добровільних внесків - 595 грн
Витрати: Сума,грн
Залишок: 367,00
Звіт батьківського комітету за січень-серпень 2019 року
Всього за січень-серпень 2019 року надійшло батьківських добровільних внесків - 1103 грн
Витрати: Сума,грн
Канцелярські товари 115,00
Господарчі товари 83,00
Декор 340.50
Всього: 1288,50
Залишок: 181.50
